МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА» Практична робота №2 Дослідження акцентуацій характеру особистості Мета роботи: ознайомити з поняттям характеру та акцентуації характеру особистості, проаналізувати особливості кожного виду акцентуації та визначити наявність акцентуацій за допомогою опитувальника. В результаті виконання роботи необхідно засвоїти такі поняття як характер особистості, акцентуація характеру особистості, вміти пояснити взаємозв’язок між ними. Основні теоретичні положення Характер – це каркас особистості, в який входять найбільш виражені і тісно взаємопов’язані властивості особистості, які чітко проявляються в різних видах діяльності. Характер людини – це інтегральна характеристика людини, яка уявляє собою сукупність вроджених властивостей вищої нервової діяльності і набутих протягом життя індивідуальних рис. Характер (від гр. charakter – відбиток; риса, ознака, особливість) – це індивідуальне поєднання найбільш стійких, суттєвих особливостей людини, які проявляються в її поведінці та в певному ставленні: 1) до себе (ступінь вимогливості, критичності, самооцінки); 2) до інших людей (індивідуалізм або колективізм, егоїзм або альтруїзм, жорстокість або доброта, грубість або ввічливість, брехливість або правдивість тощо); 3) до дорученої справи (лінощі або працелюбність, акуратність або неохайність, ініціативність або пасивність, відповідальність або безвідповідальність, організованість тощо). Крім того, в характері відображаються вольові якості людини (готовність долати перешкоди, душевний і фізичний біль, ступінь настирливості, самостійності, рішучості, дисциплінованості тощо). Акцентуація характеру – це надмірний розвиток окремих властивостей характеру за рахунок обмеження розвитку інших, в результаті чого може погіршуватись взаємодія з оточуючими людьми. Поняття акцентуація уперше використав німецький невролог, психіатр і психолог, професор неврологічної клініки Берлінського університету ім. Гумбольдта Карл Леонгард (Karl Leonhard, 1904–1988). Акцентуація завжди передбачає підсилення прояву певної риси характеру. Акцентуації – це ті ж самі індивідуальні риси характеру, але з тенденцією до яскравої вираженості. Ступінь прояву акцентуації може бути різною – від легкої, помітної лише найближчому оточенню, до яскравої, коли різко порушуються взаємовідносини з оточуючими людьми. У випадку сильного прояву вони накладають відбиток на особистість і, врешті-решт, можуть набути патологічного характеру, що руйнує структуру особистості. Акцентуації характеру проявляються не постійно, з роками вони можуть суттєво згладжуватися, наближатися до норми. Отже, акцентуація характеру являє собою сукупність індивідуально-психологічних властивостей, що дозволяє оцінити людину як з точки зору проявів її неповторної індивідуальності, так і з точки зору прояву її дезадаптаційних тенденцій, тобто таких властивостей, які можуть приводити до зниження ефективності у діяльності і спілкуванні. К. Леонгард виділив 10 типів акцентуацій. Наведемо їх стислу характеристику. Демонстративна особистість. Вміють привернути до себе увагу, прагнуть бути в центрі подій. Схильні до авантюризму і витіснення зі свідомості неприємних фактів свого життя. Проявляють надмірну контактність, здатність відчувати партнера, «вживання в роль», підвищену емоційність, егоїстичність. Розвинені фантазія та акторські здібності. Педантична особистість. Цим людям притаманні акуратність, пунктуальність, сумлінність, надійність у справах, але вони можуть дратувати інших надмірним формалізмом і занудством. Вагаються при прийнятті рішень, нездатні до рішучих висновків. За несприятливих умов, педантичні індивіди можуть захворіти на невроз нав’язливих станів, за сприятливих – стають зразковими працівниками з великим почуттям відповідальності за доручену справу. Застрягаюча особистість. Люди характеризуються підвищеною здатністю до роздратування, стійкістю негативних афектів, підсвідомо завищеним честолюбством та хворобливо...